Відчуття

         В блакитні вечори стежками йтиму я;
               Колотиме стерня, траву почну топтати:
               Відчує свіжість піль тоді нога моя,
               Я вітру голову дозволю овівати.

               Отож мовчу собі, сповільнюю ходу.
               В душі безмежної любові лиш припливи;
               Все далі й далі, мов бродяга той, піду,
               З Природою, немов із жінкою, щасливий.